Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), щороку у світі скоюють близько 800 тисяч самогубств.
У нашій країні гостро стоїть питання саме підліткового суїциду. Тому розповідаємо про тривожні сигнали та як можна запобігти трагедії.
Підлітки — група ризику
Суїцидальна поведінка притаманна не тільки підліткам. Але саме в період з 12 до 21 року ми найбільш вразливі. За статистикою, кожен дев’ятнадцятий підліток віком від 15 до 19 років думає про самогубство.
Суїцидолог і психотерапевт Олена Вроно пояснює: «Причина в тому, що підлітки переживають дуже складний період життя, це — час кардинальних змін. І тут має значення не лише фізіологічна перебудова, яка відбувається в пубертатному періоді, а й потужні психологічні зміни, різні проблеми, пов’язані з соціалізацією».
Загалом підлітки в крайньому стані перебувають у рівному емоційному стані. Для них характерні пригніченість, тривога, страх, емоційна піднесеність, яка часто перетворюється на напруженість, дратівливість та навіть злість. А контролювати себе підлітки ще не вміють. До того ж для них властиві прояви алекситимії — стан, коли людина не може опанувати та описати власні емоції.
Також підлітки переживають багато комунікативних труднощів:
- їм складно знаходити співрозмовників;
- вони бояться не відповідати групі;
- їм страшно здатися смішними.
Ситуація ускладнюється відсутністю розуміння безумовної цінності людського життя — воно ще не сформувалося. Наприклад, підлітки схильні думати, що їхнє життя — відповідна адекватна ціна, щоб довести своє право, покарати кривдника, чим домогтися свого. Саме такі особливості віку зумовлюють приналежність підлітків до групи ризику щодо суїцидальної поведінки.
Які причини підліткових самогубств?
Психологи виділяють 10 основних мотивів суїцидальної поведінки серед підлітків:
1. Переживання самотності та відчуженості, відчуття нерозуміння з боку оточуючих.
2. Реальна або явна втрата батьківської любові, нерозділене кохання, ревнощі.
3. Переживання, пов’язане зі смертю одного з батьків або розлученням батьків.
4. Почуття провини, сором, образи, незадоволеність собою.
5. Страх перед ганьбою, приниженням, глузуванням.
6. Страх перед покаранням.
7. Любовні невдачі, сексуальні ексцеси, вагітність.
8. Помста, погрози, шантаж.
9. Бажання привернути до себе увагу, викликати жаль, співчуття.
10. Співчуття або повагу друзів, героїв книг, кінофільмів.
При цьому всі підліткові суїциди поділяються на три види.
Демонстративний (маніпулятивний) — підліток прагне звернути увагу на себе і свої проблеми, продемонструвати свій біль.
Здебільшого до демонстративного суїциду схильні дівчата. Водночас серед дівчат, які намагаються скоювати самогубство, доводять справу до кінця лише 5 %.
Прояви демонстративного суїциду бувають ефективнішими — від дрібних порізів на руках та ногах, до отруєння неруйнівними ліками. Але підлітки вчиняють такі дії не для того, щоб заподіяти собі реальну шкоду або позбавити себе життя, а з метою налякати оточення, змусити його задуматися, усвідомити своє несправедливе ставлення.
Афективний суїцид — скоєний у стані афекту, коли дитина не може контролювати емоційний стан, у якому знаходиться в конкретному моменті.
Підліток діє імпульсивно, без чіткого плану. Сильні негативні емоції — образа, гнів — заважають адекватно сприймати стрес. Деякі діти в стані афекту мають спроби підвищення, отруєння токсичними та сильнодійними препаратами.
Справжній суїцид — найбільш небезпечний вид, саме він викликає смерть, і його пов’язують з депресивними станами.
Тоді людина готується до вчинення самогубства, продумує план дій.
Але всі види суїцидів є небезпечними. Крім того, якщо дитина піддається маніпуляції, це не означає, що вона не наважиться здійснити справжнє самогубство. Навпаки, у стані емоційного збудження підліток не можна себе контролювати, й дійсно можна наважитися піти з життя.
Суїцидальна поведінка: тривожні сигнали
Психотерапевт Валентина Кузіна зазначає, що підлітки ніколи не скоюють самогубство «просто так». Подібне рішення дитина приймає не один день, і навіть не тиждень. І впродовж цього часу дитина відчайдушно «волає» до дорослих, всіма способами намагається показати батькам, що їй погано. «Коли батьки кажуть, що це відбулося раптово, я розумію під цим інше: ми не помітили сигналів, які нам подавала дитина», — каже психотерапевт. Ось чому так важливо реагувати на зміни настрою, поведінки та висловлювання підлітків. Водночас не забувайте, що зміни в характері, манері спілкування, а також у ставленні до раніше визнаних цінностей у підлітковому віці трапляються часто, і це нормально.
А наступні 7 ознак можуть свідчити про те, що підліток дійсно перебуває на межі скоєння самогубства:
1. Зміни емоційного стану. Підліток може «вибухати» через дрібниці, або, навпаки, втрачає інтерес до колишніх радощів життя. Можуть траплятися безпричинні на перший погляд сльози та агресія. Тривожним сигналом є різка зміна стереотипу поведінки загалом. Наприклад, підліток став замкнутим та безрадісним, хоча на нього це не схоже, або навпаки — раніше мовчазна спокійна дитина вмикається з півоберта.
2. Порушення сну. Підлітку складно засинати, його мучить поверхневий сон, сонливість та слабкість протягом дня, його увага розсіюється, і це позначається на навчанні.
3. Розмови про самогубство, акцентування уваги на епізодах суїциду у фільмах, медіа, спілкуванні тощо. Підліток може писати депресивні вірші або малювати «важкі» картини.
4. Відвідування форумів та груп у соціальних мережах, де обговорюють самогубства. Підлітки, які переживають депресію, самі шукають такі групи, і, на жаль, знаходять, попри активну боротьбу правоохоронців.
5. Втрата інтересу до свого зовнішнього вигляду, негативні висловлювання на власну адресу. Людина, яка думає про самогубство, може «забивати» на себе, забувати вчасно їсти, або їсти без апетиту раніше улюблені страви, нехтувати правилами гігієни, якими раніше завжди дотримувалася.
6. Зміна кола спілкування. Підліток відсторонюється від друзів, надає перевагу віртуальному спілкуванню, або взагалі може припинити будь-яке спілкування.
7. Дарування улюблених і найбільш цінних особистих речей: одяг, іграшки, прикраси тощо. Це — вкрай тривожний сигнал, який ховає невисловлене прохання про допомогу, крик про те, що в душі не може загоїтися болюча рана. «Підлітки, які приймають безповоротні рішення, відрізняються від інших. Складаються враження, що вони прощаються. Вони залишаються тихими та «зручними». Це має насторожити. Коли підлітки нічого не хочуть, роздають улюблені речі, стають дуже спокійними — саме в ці моменти вже відбуваються самогубства», — розповідає психотерапевт Валентина Кузіна.
Ще один маркер суїцидної поведінки підлітка — це самоушкодження. Йдеться про надрізи, підряпини, рани, опіки від недопалків на шкірі підлітка.
Також психологи радять звертати увагу на життя дітей у соцмережах. Часто статуси або фрази, які пишуть підлітки на своїх сторінках, можуть свідчити про їхні наміри вбити себе.
Як батьки можуть вберегти дитину від самогубства?
Якщо ви спостерігаєте в поведінці своєї дитини невластиві їй дії, відчуваєте, що щось відбувається, але не знаєте напевно, що саме, — спробуйте довірливо поговорити з сином чи донькою, м’яко розпитати про переживання та почуття.
Ваше завдання — пояснити дитині, що кожна людина хоча б раз у житті переживала складні депресивні часи; поділіться своїм рецептом виходу з подібної ситуації. Пам’ятайте: дитині необхідно знати, що її особистість та переживання важливі та цікаві для батьків, а оцінки, соціальні успіхи, зовнішній вигляд та смаки — це другорядні речі.
Коли діти відчувають безпорадність і не мають підтримку від батьків, вони роблять висновок, що саме так пройде все їхнє життя. І такий висновок викликає сумніви — а чи треба жити, якщо завжди буде так.
Діти не розуміють, що смерть — це назавжди, вони ще не будують причинно-наслідкові зв’язки, і не до кінця усвідомлюють, що станеться після їхнього самогубства. І тому вкрай важливо розказати їм правду: за суїцидом не буде воскресіння.
Якщо ви відчуваєте, що ситуація виходить з-під контролю і ви не можете нічого заробити, обов’язково зверніться до спеціалістів — шкільного або приватного психолога.
В Україні працюють служби довіри, до яких підліток можна знайти самостійно. Усе, що дитина розкаже спеціалістами, залишиться конфіденційним.
Якщо ви або ваша дитина думаєте про суїцид, будь ласка, звертайтесь за допомогою:
1. До національної лінії з питань профілактики самогубств та підтримки психічного здоров’я LifeLine Україна — 7333.
2. До Національної лінії з попередження домашнього населення, гендерної дискримінації та торгівлі людьми — 116 123.
3. До Національної дитячої гарячої лінії — 116 111.
4. До служби «Телефон довіри» ГО «Людина в біді» — 0 800 210 160.
5. Безкоштовні консультації онлайн з 10:00 до 18:00 до пн.-пт.: http://supportme.org.ua/consultation
Пам’ятайте: часто аргументи «за» та «проти» суїциду настільки «врівноважені», що вчасно надана увага й турбота близьких здатна переконати підлітка повернутись життя.
Бережіть себе та своїх близьких!
Техніка заземлення: 5 способів перемогти панічну атаку
Вже рік, як психіка українців перебуває під впливом сильного навантаження. Різка зміна звичних умов життя, повітряні тривоги, перебування в укриттях, обстріли та змушена втеча з рідного дому. Всі ці фактори спонукають до розвитку розладів психіки, серед яких є й панічні. Панічна атака провокується надмірним викидом адреналіну у кров, і, відповідно, сильними фізичними симптомами.
Симптоми панічної атаки:
• прискорене серцебиття;
• надмірне потовиділення;
• підвищення тиску;
• тремтіння тіла;
• озноб;
• біль у грудях або животі
• задишка та відчуття задухи;
• напад сильної нудоти;
• запаморочення, аж до втрати свідомості;
• відчуття, що вмираєш; деперсоналізація;
• страх збожеволіти;
• відчуття нереальності того, що відбувається.
На жаль, панічна атака завжди починається раптово та може спіткати людину будь-коли та будь-де. Як бачимо, це досить складний досвід на рівні тіла та емоцій. Щоб пережити його якомога легше, людині потрібен певний ресурс. Його можна отримати самостійно, виконуючи 5 технік заземлення.
- Відчуйте власне тіло. Під час панічної атаки не можна стояти на місці. Активно рухайтеся: бігайте, присідайте або відтискайтеся, тупотіть ногами, робить нахили тощо.
- Зосередьтеся на спостереженні. Наприклад, свідомо та уважно шукайте в приміщенні схожі за кольором предмети. Або прислухайтеся до звуків навколо, розрізняйте їх за джерелом походження, порівняйте за гучністю або тональністю.
- Використовуйте дихання. Дихайте глибоко. Уявіть, що перед вами свічка та задуйте її вогник. Вдихніть аромат уявної квітки. Удайте, що надуваєте повітряну кульку.
- Пограйте в ігри. Елементарна гра для дитячого розвитку “вгадай професію” (подивись на людей навколо та визнач, ким вони працюють) або “категорії” (обери категорію — їжа, тварини, музичні інструменти — та назви 10 об’єктів, що до неї належать).
- Принесіть собі задоволення. Заваріть улюбленого чаю, зробить чашку кави або шоколаду. Прийміть душ або ванну. Зробить самомасаж. Виконуйте всі ці дії не механічно, повністю усвідомлюючи їх вплив на вас.
Що ви отримаєте? Техніки заземлення допоможуть знизити гостроту проявів панічної атаки. Концентрація на поточному моменті відвертає непотрібну увагу від страхів, переживань чи неприємних спогадів.
‼️ Важливе зауваження! Панічні атаки, які мають тенденцію до повторення, бажано обговорити з терапевтом або фахівцем з області психічного здоров’я.
Цей вкрай неприємний психологічний стан — не вирок. Його можна і треба позбавлятися — як самостійно, так і за допомогою психолога!
Небезпека в інтернет просторі.
Ігроманія проявляється постійним бажанням грати в ігри на планшеті, телефоні, комп’ютері, незалежно від часу доби.
Це призводить до появи багатьох проблем — дитина погано вчиться в школі, не хоче нічого робити та весь час сидить за екраном. Особливо важко буває з підлітками.
Як ідентифікувати залежність дитини?
— Дитина проводить весь свій час за іграми, і цей час тільки збільшується;
— Уникає реального життя (друзі, прогулянки, дозвілля, особиста гігієна);
— Тільки й розмовляє про ігри, бо інше її не цікавить;
— Стає дратівливою, грубіянить оточенню, присутні спалахи агресії;
— Витрачає усі особисті гроші або позичає на ігри.
Вберегти дітей від інтернет-залежності можна, якщо виконувати кілька простих умов.
- Знаходьте час для спілкування з дитиною. Важливо, щоб у сім’ї панувала довірлива атмосфера. Коли батьки дають дитині різні ґаджети чи пускають за комп’ютер, аби вона не заважала їм займатися важливими справами, вони самі відкривають двері для залежності.
- Будьте для дитини провідником в Інтернеті, а не навпаки. Батьки скільки це можливо, мають іти трохи попереду дитини в освоєнні Інтернету. Потрібно самим показати дитині корисні можливості мережі.
3. Контролюйте. Знайте, чим займається ваша дитина в Інтернеті. Спостерігайте, відкрито цікавтеся, чим саме зайнята дитина, запитуйте про її захоплення чи пошуки потрібної інформації. Якщо ви зареєстровані в соціальній мережі, додайте свою дитину в друзі та цікавтеся її інтересами, друзями, сторінками, на які вона підписана.
- Обмежуйте час перебування дитини в Інтернеті, виявляючи безпосередній контроль або на умовах усної домовленості. Якщо це не допомагає, можна спробувати встановити спеціальні комп’ютерні програми, які дозволяють контролювати використання Інтернету дитиною аж до обмеження часу, проведеного за екраном монітора, блокування доступу до деяких сайтів та інших Інтернет-сервісів, а також заборони запуску ігор та деяких програм.
Допомогти контролювати екранний час вам може батьківський контроль Kidslox за посиланням https://kidslox.com/ua
- Не встановлюйте комп’ютер у дитячій кімнаті, а лише в тих приміщеннях, де часто перебувають дорослі, щоб можна було ненав’язливо відстежувати, наскільки часто та з якою метою дитина користується Інтернетом.
- Навчіть дитину простих правил зорової гімнастики, аби запобігти появі короткозорості. Ії проводять раз на годину під час безперервної роботи за комп’ютером. Така гімнастика проста й доступна кожному.
- Подбайте про дозвілля своєї дитини. Якщо в підлітка багато захоплень: книги, спорт, музика, колекціонування, гуртки, — у нього залишиться обмаль часу для безцільного блукання Інтернетом, та й мотивації використовувати мережу з корисною метою буде значно більше.
Важливо пам’ятати, що ці умови мають виконувати ще до того моменту, як дитина вперше сіла за комп’ютер, а не тоді, коли її вже від мережі не відтягнути.
Інтернет – це важливий інструмент для пошуку інформації, навчання та спілкування. Для того, щоб дитина з головою не загрузла в мережі, батькам потрібно знаходити час для спілкування зі своїм сином чи донькою, будуючи довірливі стосунки, і дбати про те, щоб їхнє життя та відпочинок були різнобічними та привабливими.
