Інформація для батьків
У період карантину просимо надсилати документи про зарахування на електронну пошту школи sz120@dhp.dniprorada.gov.ua ( Прийом документів про зарахування до ліцею №120 )
До 10 класу в 2023-2024 н.р. плановий набір — 160 учнів
4 профілі навчання (математичний, філологічний, географічний, біологічний)
Перелік документів:
На зарахування онлайн:
1. Заява за зразком (бланк заяви ст.1 ст.2)
2. Ксерокопія свідоцтва про народження дитини, паспорт одного з батьків (для підтвердження місця реєстрації)
Після закінчення карантину обов’язкове підтвердження оригіналами документів.
На початок навчального 2023-2024 н.р.:
4. Оригінал або копія первинної облікової документації № 63/о «Карта профілактичних щеплень» (здається в кінці серпня класному керівникові)
5. Згода батьків на обробку персональний даних
Документи приймаються згідно до порядку зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти, затвердженому Наказом Міністерства освіти і науки України від 16.04.2018 № 367.
ТЕРИТОРІЯ ОБСЛУГОВУВАННЯ (МІКРОРАЙОН)
Комунальний заклад освіти «Середня загальноосвітня школа №120» ДМР — мікрорайон — територія закладу , закріплена за закладом освіти (оновлені дані згідно рішення ДМР №227 від 04.02.2022 р. «Про закріплення території обслуговування за комунальними закладами загальної середньої освіти Дніпровської міської ради «)
вул Ак.Янгеля №№1-17 (включно)
вул .Титова №№ 8-30 (партні), 9-27 (непарні)
вул .Суворова №№ до вул. Фабрично-заводська (включно)
вул. Брестська №№ повністю
вул.Промислова №№ повністю
вул. Фабрично-заводська №№ від вул. Янгеля до кінця (включно)
вул. Литовська №№ повністю
просп. О. Поля 104-110 (парні)
Шкільне життя
Соціальні норми В суспільстві діють багаточисельні правила, що визначають поведінку людини в різних ситуаціях. Ці правила прийнято називати соціальними нормами. Вони вироблені багатьма поколіннями людей. Це і норми ввічливості, і прийняті форми поведінки в суспільних місцях, і система армійської дисципліни. Багато хто з цих норм давно втратив свій первинний сенс. Їх сьогоднішній сенс в іншому: коли людина їх виконує, то це демонструє його прихильність суспільству в цілому, готовність слідувати його вимогам. Якщо хтось, заходивши в кімнату, не вітається, то він нікому не наносить цим фізичного збитку, проте цим він показує, що не зважає на людей,на суспільство.
Школа – це не лише уроки. Це новий для дитяти спосіб життя, коли вся твоя поведінка повинна підкорятися строгій системі правив. Під час уроку потрібно спокійно сидіти за столом і слухати вчителя. Не можна узяти і вийти з класу, навіть якщо тобі стало зовсім нудно. Якщо хочеш щось сказати, треба піднімати руку.
Правіла в школі зовсім не такі, як в дитячому саду. Там вони служили для зручності виховательки і саме тому їх сенс був добре зрозумілий дітям. Тут це загальні правила шкільного життя, соціальні норми, що визначають поведінку учня. Дотримуватися їх треба не тому, що їх порушення комусь перешкодить, а тому, що так вважається в школі. Пристосування до цих правил – перший досвід входження дитяти в суспільство. Надалі йому постійно доведеться стикатися з подібними правилами. Уміння підпорядковувати їм свою поведінку вперше народжується саме на початковому етапі шкільного вчення.
У деяких американських школах учням дозволяють сидіти, поклавши ноги на стіл. Чи можна дозволити це і в українській школі? Звичайно, ні. Дитя повинне навчитися дотримувати норми того суспільства, в якому воно живе. У американській культурі класти ноги на стіл прийнято, в українській – ні.
Перша вчителька Вчителька – перший «повноважний представник» суспільства, якого дитина зустрічає в своєму житті. Напевно, у багатьох читачів після цього твердження виникне природне питання: «А якщо дитя ходило в дитячий сад? Там вже був такий представник – вихователька».
Проте давайте задамося питанням: на кого має бути схожа хороша вихователька? Звичайно, на маму! Її роль – в тому, щоб заміщати маму, а не в тому, щоб представляти суспільство. Якою вона має бути? В першу чергу – доброю. А вчителька? В першу чергу – справедливою. І вона зовсім не має бути схожою на маму, яка хвалить свого дитяти незалежно від того, чи виконав він учбове завдання, чи навчився рахувати до десяти і чи зумів прочитати напам’ять вірш.
Шкільний клас Шкільний клас – перша для дитини соціальна група, тобто група людей, зайнятих загальною діяльністю. В даному випадку, ця діяльність – навчання. Молодші школярі (на відміну від дітей постарше) схильні приймати оцінки вчителя. Тому від вчительської оцінки (в першу чергу – від успішності в навчанні) залежить престиж дитини в класі, відношення до нього інших дітей.
Школа – перша для дитини модель суспільства. Шкільні правила – модель соціальних норм. Стосунки з вчителькою – модель подальших стосунків з керівниками, начальниками, представниками влади. Стосунки з однокласниками – модель подальших стосунків з колегами, співробітниками, друзями.
Перша вчителька = перше кохання Ми вже писали про те, що для молодшого школяра вчителька – це перший в його житті «повноважний представник» суспільства. Цим і пояснюється абсолютно особливе відношення до неї багатьох дітей: любов, що доходить до обожнювання, пошана, що доходить до шанування, захоплення, що доходить до преклоніння. Все це особливо помітно в першому класі; вже у другому класі оцінки стають тверезішими.Звичайно, так відносяться до своєї першої вчительки не всі діти, але дуже багато з них. Для сприятливого входження дитини в суспільство таке відношення має велике значення. Ті діти, в яких воно було відсутнє, згодом зазвичай зазнають серйозні труднощі в своєму спілкуванні з соціальною дійсністю. Це природно: адже їх перше зіткнення з нею виявилося невдалим.
Якщо вчителька не права. Збереження авторитету вчительки в очах дитини важливе не для неї і не для школи. Воно важливе для нормального дитячого розвитку. Але що робити в тому випадку, якщо сама вчителька не відповідає своїй високій ролі? На жаль, таке трапляється. Зустрічається упереджене відношення до дітей, коли одних люблять, а інших неполюбляють по причинах, що абсолютно не відносяться до них самих. Зустрічається використання «непедагогічних» заходів дії (крик, лайка і тому подібне).
| Що не можна казати ні в якому разі: | Що можна казати дитині на крайній випадок: |
| Вчителька тебе не любить. | Якщо вчителька сварить тебе састише за інших, то вона боїться, що ти швидко забудеш , що вона казала |
| Вчителька не справедливо виставляє відмітки | Оценка виставляється не тільки за результат, але і за те як учень працював.Мабуть вчителька вважає , що якби ти не лінувався, то виконав би роботу краще. |
| Ваша вчителька нічого не розуміє | Кожна людина може щось забути |
| Не треба виконувати вимоги вчительки, вони помилкові. | Можливо вчителька помилилася. Таке інколи буває |
| Вчителька не мала права так вчиняти | Ми не знаємо, чому вчителька так вчнила, тому не будемо цього обсуждати |
Одній вчительці не вистачає професіоналізму, в іншої розхитані нерви і вона «зривається», третя відверто халтурить. У всіх цих випадках вихід один: дати дитяті зрозуміти, що в даному конкретному випадку дії вчительки не зовсім правильні, але не допускати того, щоб до неї в цілому склалося негативне відношення.
Звичайно, це – лише окремі приклади. Ми зовсім не пропонуємо вам заучувати їх і відтворювати дослівно. Поважно лише витримати загальний принцип, що включає три основні умови: 1. Не можна допустити, щоб дії вчительки або ваше обговорення їх з дитям привело до падіння його самооцінки, до формування у нього уявлення про те, що він «поганий», «дурний» або взагалі «не такий, як належить».
2. Потрібно підтримувати у дитяти правильні уявлення про справедливість, про те, «що таке добре і що таке погано». Якщо ви упевнені в тому, що вчителька поступає погано, то потрібно зробити так, щоб дитя не сприйняло такі вчинки як зразок для власної поведінки.
3. У всіх випадках слід щадити авторитет вчительки. Навіть якщо вона допускає серйозні помилки, їх потрібно пояснювати дитяті ситуативними причинами, а не її недоліками як особи і педагога.
http://www.igra-msk.ru/forparents-10.htm
Чи готова дитина до школи? Віддавати її в школу в 6 років, або, може варто почекати ще рік? Як допомогти дитині пристосуватися до нових для неї умов шкільного навчання? Ці питання не можуть не хвилювати батьків дошколят. Але дати правильну відповідь навіть досвідченим мамам і папам не завжди легко.
Існує багато психологічних тестів, по яких можна дізнатися про загальну шкільну зрілість дитини. Але проводити їх і знатися на отриманих результатах – справа спеціалістів-психологів. Тож пропонуємо елементарний спосіб перевірки, доступний абсолютно всім батькам.
Отже, спершу поставте своєму дитяті наступні запитання. Якщо він відповість на них без зусиль, то, значить, його психічний розвиток відповідає календарному віку і свідчить про готовність дитини навчатися в загальній середньо освітній школі.
Для дитини 5-6 років.
1. Як тебе звуть?
2. Як звуть твою маму, папу, сестричку, братика?
3. Ти дівчинка чи хлопчик? Ким ти будеш, коли виростеш і станеш дорослим: чоловіком чи жінкою?
4. Зараз ранок, День чи вечір?
5. Ти любиш малювати? Якого кольору цей олівець, стрічка?
6. Скільки пальців у тебе на руці? Покажи два пальчики, три?
7. Скільки оченят у ляльки? а у тебе? Для чого потрібні очі, вуха?
8. Що роблять віником, олівцем, ложкою?
9. Коли можна кататись на санчатах: взимку чи літом? Чому?
10. Коли можна купатися в річці: взимку чи літом? Чому?
11. Яких ти знаєш звірів, птахів? Хто більший: коза чи корова? У кого більше ніг: у собаки чи у півня?
6-7 років.
1. Назви своє прізвище, ім’я, по батькові.
2. Хто старший: ти чи твій брат, сестра?
3. Скільки тобі років? А скільки буде через рік, два роки?
4. Коли ти снідаєш: вранці чи у вечері? Обідаєш: вранці чи вдень? Що буває раніше: обід чи сніданок, день або вечір?
5. Де ти живеш? Де працюють твої папа, мама? Ким ти хочеш бути, коли виростеш?
6. Яка зараз пора року – літо чи осінь, зима чи весна? Чому ти так вважаєш?
7. Чому сніг буває взимку, а літом його немає?
8. Що робить листоноша, лікарка, вчитель? Хто лікує, а хто навчає?
9. Що більше – 8 чи 9; 5 чи 3? Порахуй від 6 до 9, від 5 до 3?
10. Покажи свою ліву руку, праве вухо. Що знаходиться справа / зліва від тебе в цій кімнаті?
11. Що потрібно зробити, коли випадково зламав чужу річ?
Не дивуйтесь, якщо питання вам здалися дуже простими. У практиці багатьох педагогів зустрічалися діти, які не змогли відповісти на багато з них. Для кожного батька нормально вважати, що його дитя найрозумніше. Але інколи дитя не може відповісти на якісь з цих питань просто тому, що батьки не вважали за потрібне йому це пояснити. Вони просто гадали, що їх чудове маля саме знає такі елементарні речі.
Якщо ж ваше дитя:
• кожен ранок чистить зуби, завжди миє руки перед тим як сісти до столу;
• допомагає вдома по господарству (миє посуд, прибирає ліжко, накриває на стіл);
• може сам собі приготувати бутерброд, вдягнутися по погоді, зав’язати шнурки і шарф;
• вміє самостійно утримувати увагу досить тривалий час (15-20 хвилин) під час читання вголос, малювання, гри;
• здатний управляти своїми бажаннями (не їсть перед їжею цукерки, хоча вони і лежать на видному місці; не вередує, коли дорослі щось заборонили);
• вміє поводитися за столом (правильно сидить, акуратно їсть);
• має більш-менш стійкі інтереси (прослухування музики, малювання, заняття мовами, конструювання, ліплення з пластиліну);
• вміє поводитися в суспільстві (не перебиває старших, без нагадування проявляє вічлевість, використовуючи «будь ласка», «дякую», «до побачення» та ін.);
• дотримується певного режиму дня;
• ставить питання і завжди вислуховує відповіді;
• прибирає за собою іграшки після гри, альбом після малювання, книжки після читання,
тоді вітаємо! Ваше дитя має високий рівень розвитку вольових навичок. А вони, у свою чергу, є основою довільного запам’ятовування, уваги, розумових навичок. І, відповідно, у вас і у вашої дитини буде значно менше проблем в школі.
